Get 15% off your first purchase. Free shipping on orders over $75
КАРПАТСЬКА МУДРІСТЬ
25 €
Жив у карпатських горах заєць.
Не простий — гуцул.
Бігав він полонинами швидко,
але іноді зупинявся
і довго дивився на гори.
Раз вовк його спитав:
— Йой, зайчику, чого ти то біжиш, то стоїш?
Заєць усміхнувся і сказав:
— Коли весь час біжиш — не бачиш дороги.
А коли довго стоїш — вона зникає.
І старі гуцули кажуть:
«Мудрий не той, хто швидкий,
а той, хто знає, коли зупинитися.»
Високо на полонині жив баран.
Старий, з крученими рогами.
Цілий день він ходив між травами
і дивився, як хмари переходять через гори.
Вовк раз прийшов та й каже:
— Йой, баране, чого ти все ходиш по тій самій полонині?
Світ же великий.
Баран трохи подумав і відповів:
— Світ великий, то правда, але хто свою траву знає — той і зиму не боїться.
25 €
Жила на полонині файна ґаздиньи корова.
Спокійна, як туман над Черемошем.
Стояла собі, траву жувала,
і дивилась, як сонце над горами сходить.
Заєць прибіг та й каже:
— Йой, корово, ти цілий день жуєш!
Корова глянула на нього та й каже:
— А шо, зайчику,
життя — як трава: не пережуєш — не буде молока.
І старий газда казав:
«Не спіши, бо гори старші від тебе.»
25 €
Жив у карпатському лісі вовк.
Серйозний, як старий гуцул.
Раз узимі вийшов він на полонину.
Сніг тихо падав,
гори стояли білі та спокійні.
Бачить — на камені лежить ліжник,
пухнастий, файний, як у доброго газди в хаті.
Вовк сів на нього,
зігрів лапи та й каже сам до себе:
— Йой, добре тому,
хто має теплий ліжник і тиху ніч.
Потім подивився на гори і додав:
— Але й вовкові файно,
коли має свою полонину.
І старі гуцули кажуть:
«Тепло в хаті — від ліжника,
а тепло в серці — від волі.»
25 €
Високо над полонинами літав орел.
Старий, спокійний, як гуцул, що вже багато гір перейшов.
Раз сів він на скелю,
дивився, як туман повільно сходить з долин.
Півник знизу кричить:
— Йой, орле, що ти там бачиш так високо?
Орел довго мовчав,
а потім відповів:
— Згори файно видно.
— Що видно?
— Коли піднімаєшся вище,
то розумієш:
половина сварок — то просто дрібні камінці на стежці.
І старі гуцули кажуть:
«Хто дивиться з гори —
той не свариться в долині.»
25 €
Жила на подвір’ї курка.
Звичайна, але дуже зайнята.
Цілий день ходила,
щось лапками розгрібала.
Заєць раз спитав:
— Йой, курко, шо ти там так шукаєш?
Курка відповіла:
— Зернятко.
— І знаходиш?
— Не завжди.
Але поки шукаю — день не пропадає.
І старі гуцули казали:
«Курка по зернятку —
і в хаті сито.»
25 €
Півник у селі був дуже файний.
Щоранку ставав на тин і кричав:
— Ку-ку-рі-ку!
Так голосно, ніби будив цілу Чорногору.
Раз корова каже:
— Йой, півнику, сонце і без тебе зійде.
Півник поправив пір’я і відповів:
— Може й зійде.
Але все на світі любить порядок.
Бо як кажуть у горах:
«Де лад — там і газдівство файне.»
25 €
Лисиця в нас була файна.
Хвіст як гуцульська тайстра — пишний.
Ходила селом тихо-тихо і всім усміхалась.
— Йой, люди, — казала, — я нічо не хочу…
лиш курочку маленьку.
І люди дивувались:
— Як вона так чемно говорить,
а кури все одно пропадают?
Тоді старий дід сказав:
— То не лисиця хитра.
То слова в неї дуже файні
25 €
Жила в карпатському лісі стара сова.
Мовчазна, як ніч над полониною.
Сиділа вона на смеречині
і дивилась, як туман сходить з гір, а зорі тихо світять над лісом.
Вовк підбіг і питає:
— Йой, сово, чого ти не спиш, як усі?
Сова трохи помовчала та й каже:
— Бо вдень всі дивляться на дорогу.
А вночі можна побачити небо.
Потім тихо додала:
— Коли дивишся тільки під ноги — бачиш каміння.
Коли піднімаєш голову — бачиш зорі та й починаєш розуміти світ
25 €
Жив у карпатському лісі рись.
Самітний, як стара смерека на полонині.
Ходив він тихо-тихо,
так що навіть сніг під лапами не скрипів.
Раз вовк його спитав:
— Йой, рисе, чого ти сам в тиші ходиш?
У лісі ж веселіше гуртом.
— Вовче, хто високо ходить — той мало говорить. Та й тиша в лісі не порожня —
вона просто думає.
25 €